Ехать,  Места

Без Пушкіна не обійшлося. Історія родини Стурдза – засновників маєтку Манзир.

Надзвичайно цікавою виявилась історія засновників маєтку Манзир (в дореволюційних книгах — Мансыръ) про який я нещодавно писала. Декілька поколінь Стурдза, а потім Гагаріних будували, створювали, займались благодійністю до 1917 року.

Отже, знайомтеся, головні дійові особи – Стурдза (Едлінг) Роксандра Скарлатівна та її брат Стурдза Олександр Скарлатович.

Роксандра Скарлатівна в дівочості Стурдза прожила 57 років, народилась в 1786 році в Константинополі в родині Скарлата Струдзи, представника  давнього молдавского боярского рода. Її мати була гречанкою. Вона була середньою серед свої братів та сестер. Але у 1803 році її старша сестра померла, а старший брат покінчив життя самогубством. Тож вона стала стала старшою і все своє подальше життя турбувалась про своїх рідних.

Родинний герб сім’ї Струдза

Родина Стурдза жила в Ясах, але після підписання Яського миру 1791 року, вони емігрували до Петербургу. За декілька років вони переїхали в маєток під Могильовом – дуже дорогим було життя в столиці. Незабаром Роксандру представли при дворі і з часом вона стала фрейліною дружини Олександра Першого Єлизавети Олексіївни, займалася питаннями зовнішньої політики. У 1812 році її батько стає губернатором Бессарабії.

Роксандра в молодості (джерело Grad.ua)

В 1816, коли їй було вже 30 (!!!) вона вийшла заміж за графа Едлінга і завершила кар’єру, покинувши службу при дворі. Їх з графом “медовий місяць” затягнувся аж на три роки – вони багато мандрували Європою, а після повернення до Петербургу Олександр Перший подарував їй землі в Бессарабії де родина остаточно оселилилася в 1822 році, заснував поселення Манзир.

Роксандра завзято взялась його облаштовувати – заклала виноградники, завезла тонкорунних овець, розбудувала систему штучного зрошування. Була прогресивною господинею. Збудувала церкву, училище та шпиталь. Навколо Манзира почали засновувати колонії новоприбульці: болгари, німці, молдовани. З 1821 року в маєтку жив молодший брат Олександр. Він був дуже дружній із сестрою і займався справами маєтку. Зараз засновники виноробного господарства «Старий Манзир» хочуть дізнатися, які сорти винограду вирощували в ті часи на виноградниках.

Олександр Струдза

Взимку вся родина жила в Одесі, де також залишили вагомий слід в історії. Так, Роксандра Скарлатівна була близькою подругою дружини Воронцова. Разом вони в 1830 році заснували перше благодійне товариство в місті. Вона допомогала боротися із епідеміями холєри та чуми. В їхньому будинку збирався салон, куди приходило багато відомих людей, в тому числі і Пушкін. До речі, малюнок із зображенням графіні було знайдено в рукописах письменника, які датовані ще 1821 роком. Тобто знаймі вони були ще з Петербургу (Джерело). А один з приятелів поета Філіп Вігель писав про неї наступне:

«Наружностью её плениться было трудно, но лишь только заговорит, и вы очарованы, и даже не тем, что она скажет, а единственно голосом её, нежным, как прекрасная музыка. Какое совершенное отсутствие гордости и злобы. Превосходство души в ней равнялось превосходству ума…».

В Одесі Пушкін часто спілкувався з її братом, з яким він познаймовився ще після закінчення ліцею. Як згадує Олександр Стурдза в мемуарах, вони зазвичай сиділи поруч під час вечері, то обговорювали теми свободи, вибору, політики та релігії. Взагалі, здається, що для веселого Пушкіна це було надзвичайно “зразково-правильне” товариство, але доволі нудне – ці люди багато займалися благодійностю, допомагали грекам під час революції, викупали полонених з турецького полону. Роксанда намагалася влюбити Пушкіна в Бессарабію, але на жаль це не скінчилося успіхом. В знак «подяки» письменник у властивій йому манері «нагородив» Олександра Струдза епіграмою:

Вкруг я Стурдзы хожу, 

Вкруг библического,  

Я на Стурдзу гляжу 

Монархического.

Але такі випади зі сторони поета ніяким чином не могли звернути з правденої дороги життя членів родини Стурдза — Едлінгів. Роксанда стала однією з засновниць жіночного монастиря на вулиці Успенській. А ще в неї була мрія збудувати монастир із учбовим закладом для дівчат на Фонтані. Але цю мрію здійснив її молодший брат вже після її смерті. Похована вона була на 9 станції Фонтану, на Воскресенському кладовищі, родинній усипальниці поряд із чоловіком, котрий помер трьома роками раніше.

Родинний склеп

Туди ж після смерті в маєтку Манзир було перевезене тіло і її брата Олександра. Після революції усипальницю розорили, прах розтоптали, на місці кладовища збудували санаторій для відпочинку трудящих — Червоні Зорі, в родинному склепі облаштували кімнату сміху, а в церкві — клуб. В 90-ті санаторій занепав, але знову було відбудовано храм, який нині називається Марії Магдалини. Територію колишнього кладовища збираються забудовувати. На жаль, люди без пам’яті не можуть зрозуміти, що житловий дім не варто будувати на місці кладовища і керівництво міста не зацікавлене в тому, щоб розбити тут меморіальний парк.

Донька Олександра Стурдза — Марія, стала дружиною князя Євгена Григоровича Гагаріна. Родина Гагаріних була відома не лише в Одесі, а й в усій Імперії. Євген Григорович займався державними справами, але після одруження залишив службу і займався господарством, множуючи родинні статки та займався благодійністю. Саме йому було дозволено заснувати в Манзирі заповідний князівський маєток – майорат.

Марія Стурдза (Гагаріна)

Ще один маєток Гагаріних знаходився в сучасному районі Аркадія. Це місце й зараз носить назву Гагаринськое плато. В самому місті вони володіли численою нерухомістю, відомий одеський Літературний музей був їх родинним гніздом. 3 листопада 1850 відбулося відкриття Стурдзіловській Богодільні сердобольних сестер із церквою та трьома палатами на 24 людини. Одним із засновників її були Олександр Стурдза і Євгеній Гагарін (Лєонтовича, 4). В 1999 році церква та богодільня були відроджені.

Що стосується подальшої долі маєтку Манзир, то за традицією, воно дісталося у спадок старшому онуку Олександру Стурдза – сину Марії та Євгена Гагаріних, Григорію Євгеновичу. Він вже на правах володіння заповідним маєтком, за високим повелінням самого Миколи I приєднав до своєї фамілії фамілію діда – Стурдза і став Гагаріним-Стурдза. Цікаво, що в 1897 році із 1079 жителів Манзира — 310 були євреями.

Подружжя Марії Стурдза та Євгенія Григоровича Гагаріна мало семеро дітей. Всі вони стали значимими людьми не лише в історії нашого краю. Так, наприклад, Анатолій Євгенович Гагарін-Стурдза став засновником Імператорського товариства плодоводства, мав великий маєток в Окнах (зараз це територія Одеської області) та одружився на дочці відомого письменника Федора Сологуба. 

Феофіл Євгенович Гагарін-Стурдза був капітаном і разом із братом заснував Чорноморське-Дунайське пароплавство та торговий дім «Князь Юрій Гагарін».

В 1917 маєток було розграблено селянами, а в 1918 році тут було засновано єврейську земеробну колонію. Пізніше, ця частина Бессарабії опинилася на території Румунії. Під час Другої світової все єврейське населення було знищено. Після війни село опинилася у складі Радянського Союзу в УРСР. В 1946 році Манзир перейменували в Лісне. Зараз від старих будівель залишилися винні підвали, церква та деякі господарські будівлі.

  

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *